Poczucie wartości
Poczucie własnej wartości to przekonania, jakie mamy na swój temat. Jeśli mamy negatywny obraz siebie, skupiamy się na swoich słabościach i błędach – to jest niskie poczucie własnej wartości. Takie osoby często rozwodzą się nad rzeczami, które poszły źle i obwiniają siebie.
Osoby z wysokim poczuciem wartości mają bardziej pozytywne spojrzenie na siebie. Choć również popełniają błędy i napotykają trudności, potrafią sobie z tym poradzić, ponieważ dostrzegają swoje dobre strony i mocne punkty.
Niskie poczucie własnej wartości
Osoby, które doświadczyły trudnych przeżyć w dzieciństwie, mogą dorastać z niskim poczuciem własnej wartości. Mogły być prześladowane, źle traktowane przez rodziców lub nauczycieli, lub krytykowane przez rówieśników i dorosłych. Poczucie wartości u dorosłych może być obniżone przez stresujące wydarzenia życiowe, np. zwolnienie z pracy czy przemoc w związku.
Uczucia związane z niskim poczuciem własnej wartości mogą obejmować poczucie winy, wstyd, smutek, lęk i frustrację. Wiele osób takich osób spędza dużo czasu na martwieniu się i samokrytyce, mając myśli takie jak „jestem bezużyteczny, porażką, głupi”. Wszystko to może prowadzić do unikania rodziny i przyjaciół, obniżonej wydajności w pracy lub szkole, złości na innych ludzi oraz nieśmiałości lub bierności.
Wiele osób nauczyło się, że mówienie o swoich dobrych stronach i osiągnięciach to po prostu „chwalenie się”, więc milczą lub deprecjonują te rzeczy.
Zrównoważone/wysokie poczucie własnej wartości
Osoby z bardziej zrównoważonym poczuciem własnej wartości mogły doświadczyć mniej negatywnych wydarzeń życiowych. Mogły mieć rodziców i przyjaciół, którzy nie byli nadmiernie krytyczni. Ludzie, którzy nie byli ciągle „poniżani”, mają wystarczająco dużo pewności siebie, aby mówić to, co chcą powiedzieć i dążyć do swoich celów. Kiedy muszą rozwiązywać problemy, łatwiej im to przychodzi, ponieważ wierzą, że zrobią to właściwie, ale również rozpoznają i akceptują swoje własne ograniczenia.
Doświadczenie życiowe
Poczucie własnej wartości odnosi się do wartości, jaką dana osoba przypisuje swojej samoocenie. Jest ono powiązane z pewnymi wynikami, takimi jak subiektywne szczęście, osiągnięcia w pracy i edukacji oraz pozytywne relacje z innymi. Ktoś, kto ma wysokie poczucie własnej wartości, wierzy, że jest kompetentny w tym, co robi, czuje się wartościowy jako jednostka i jest dumny ze swoich osiągnięć. Jednak osoba z niskim poczuciem własnej wartości może czuć, że ma niewielką wartość jako człowiek, być nadmiernie krytyczna wobec wszystkiego, co robi lub może być nadmiernie zależna od pochwał czy aprobaty innych.
Anonimowa wypowiedź
Moje poczucie własnej wartości zmieniało się w odpowiedzi na wydarzenia życiowe. Miałem wyższe poczucie własnej wartości, gdy osiągnąłem rzeczy, z których byłem dumny – na przykład, kiedy, ukończyłem studia lub wygrałem konkurs fotograficzny. Jednak przez większość życia borykałem się z niskim poczuciem własnej wartości, szczególnie jeśli czułem, że poniosłem porażkę w czymś lub nie osiągnąłem tego, na co liczyłem. To było szczególnie trudne, gdy wcześniej miałem nadzieję na coś. Na przykład podczas pierwszego egzaminu na prawo jazdy czułem, że wszystko zrobiłem dobrze – na końcu egzaminu byłem pewien, że zdałem, więc usłyszenie, że nie zdałem, było dla mnie ogromnym ciosem.
Niskie poczucie własnej wartości sprawiło również, że mniej chętnie byłem asertywny, nawet jeśli miałem uzasadniony powód do narzekania na coś. Czasami czuję, że brakuje mi pewności, aby bronić swojego zdania, i generalnie czuję potrzebę zadowolenia innych, a nie dbania o swoje własne potrzeby i pragnienia. Słabe poczucie własnej wartości wpłynęło na różne aspekty mojego życia i doprowadziło mnie do przyjęcia negatywnych strategii radzenia sobie, takich jak używanie alkoholu i unikanie sytuacji, które mogłyby jeszcze bardziej zaszkodzić mojemu poczuciu własnej wartości.
Zawsze obawiałem się jakiejkolwiek krytyki, którą niemalże odbieram jako osobisty atak. Podobnie jak wiele innych osób z problemami z poczuciem własnej wartości, rozwodzę się nad przeszłymi błędami lub je wyolbrzymiam, widząc tymczasowe niepowodzenia jako długoterminowe problemy. Moje poczucie własnej wartości nie jest też wspierane przez retorykę społeczną i rządową. Obecnie polegam na zasiłkach; jednak często panuje pogląd, że każdy, kto nie jest podatnikiem pracującym na pełny etat, jest w jakiś sposób gorszym obywatelem lub wręcz „pasożytem”.
Chociaż nadal mam problemy z niskim poczuciem własnej wartości, znalazłem kilka pomocnych strategii. Po pierwsze, uważam, że poczucie własnej wartości jest nierozerwalnie związane z niskim nastrojem, depresją i lękiem, więc zmiany stylu życia, takie jak regularny sen, dobra dieta, unikanie alkoholu i ćwiczenia, mogą pośrednio prowadzić do lepszego poczucia własnej wartości. Inne strategie, które przyjąłem, to skupianie się na wszystkich pozytywnych rzeczach, które osiągnąłem i podejmowaniem działań małymi krokami, aby zminimalizować ryzyko niepowodzenia (np. chodzenie, zanim zacznę biegać). Jedną z użytecznych strategii jest myślenie o tym, jak traktowałbym innych w podobnej sytuacji do mojej. Dzieje się tak, ponieważ wiele osób z niskim poczuciem własnej wartości jest bardziej krytycznych wobec siebie niż wobec innych. Zrobienie takiego kroku wstecz uświadomiło mi, że często oceniam siebie surowo, a w konsekwencji stałem się znacznie bardziej akceptujący wobec siebie.
Низька самооцінка
Самооцінка – це переконання, які ми маємо про себе. Якщо ми маємо негативне уявлення про себе, фокусуємося на своїх слабкостях і помилках – це низька самооцінка.
Людиз низькою самооцінкою часто зациклюються на тому, що пішло не так, і звинувачують себе. Люди з високою самооцінкою мають більш позитивне уявлення про себе. Хоча також роблять помилки і стикаються з труднощами, вони здатні впоратися з ними, тому що визнають свої позитивні сторони та сильні сторони.
Низька самооцінка
Люди, які пережили важкі події в дитинстві, можуть вирости із заниженою самооцінкою.
Можливо, над ними знущалися, з ними погано поводилися батьки чи вчителі, або критикували однолітки та дорослі. Самооцінка у дорослих може знижуватися через стресові життєві події, такі як звільнення або насильство у стосункаx Почуття, пов’язані з низькою самооцінкою, можуть включати провину, сором, смуток, тривогу та розчарування. Багато людей з низькою самооцінкою витрачають багато часу нахвилюванню та самокритику маючи такі думки, як «я нікому не потрібен, я невдаха, я
дурний. Все це може призвести до уникнення сім’ї та друзів, зниження продуктивності на роботі
чи навчанні, гніву на інших людей, сором’язливості чи пасивності.
Багато людей зрозуміли, що говорити про свої сильні сторони та досягнення – це просто хвалькуватість, тому вони замовчують або знецінюють ці речі.
Збалансована/висока самооцінка
Люди з більш збалансованою самооцінкою, можливо, пережили менше негативних життєвих подій. Можливо, у них були батьки і друзі, які не були надто критичними . Люди, які не зазнавали постійного «приниження», мають достатньо впевненості в собі, щоб говорити те, що вони хочуть сказати, і досягати своїх цілей. Коли їм доводиться вирішувати проблеми, це їм дається легше, тому що вони вірять, щ
Життєвий досвід
Caмооцінка – це цінність, яку людина надає своїй самооцінці. Вона пов’язана з певними результатами, такими як суб’єктивне щастя, досягнення на роботі та в навчанні, а також позитивні стосунки з іншими. Людина з високою самооцінкою вважає, що вона компетентна в тому, що робить, відчуває свою цінність як особистість і пишається своїми досягненнями. Однак людина з низькою самооцінкою може відчувати, що вона не має великої цінності як особистість, надмірно критично ставитися до всього, що вона робить, або може бути надмірно залежною від похвали чи схвалення з боку інших.
Анонімна заява
Моє почуття власної гідності змінилося у відповідь на життєві події. У мене була вища самооцінка, коли я досягав чогось, чим пишався – наприклад, коли я закінчував університет або перемагав у фотоконкурсі. Однак більшу частину свого життя я боровся з низькою самооцінкою, особливо якщо я відчував, що зазнав невдачі в чомусь або не
не досяв того, на що сподівалася. Це було особливо важко, коли я раніше на щось сподівався.
Наприклад, під час мого першого іспиту з водіння мені здавалося, що я все зробив правильно, а наприкінці тесту я був впевнений, що склав його, тому почути, що я не склав, було величезним ударом.
Низька самооцінка також зробила мене менш охочим бути наполегливим, навіть коли я у мене була законна причина поскаржитися на щось. Іноді я відчуваю, що мені бракує впевненості, щоб відстоювати відстоювати свою думку, і взагалі відчуваю потребу догоджати іншим, а не дбати про власні потреби та бажання. Низька самооцінка вплинула на різні аспекти мого життя і призвела до використання негативних стратегій подолання, таких як вживання алкоголю та уникнення ситуацій, які могли б ще більше зашкодити моїй самооцінці.
Я завжди боявся будь-якої критики, яку сприймав майже як особисту образу. Так само. Як і багато інших людей з проблемами самооцінки, я зациклююсь на минулих помилках або перебільшую їх, сприймаючи тимчасові невдачі як довгострокові проблеми.
Моя самооцінка також не підтримується соціальною та урядовою риторикою. Зараз я покладаюся на пільги, але часто існує думка, що кожен, хто не є працюючим платником податків і не має постійної роботи, на повний робочий день, є неповноцінним громадянином або навіть „ паразитом”. Хоча я все ще борюся з низькою самооцінкою, я знайшов кілька корисних стратегії.
По-перше, я вважаю, що самооцінка нерозривно пов’язана з низьким настроєм, депресією і тривогою, тому зміни способу життя, такі як регулярний сон, правильне харчування, відмова від алкоголю і фізичні вправи, можуть опосередковано вплинути на самооцінку.
Інші стратегії, які я прийняв, включають зосередження на всіх позитивних речах, яких я досягнув, і іти маленькими кроками, щоб мінімізувати ризик невдачі (наприклад, ходити пішки, перш ніж почати бігати). Однією з корисних стратегій є роздуми про те, як би я ставився до інших у ситуації, подібній до моєї. Це пов’язано з тим, що багато людей з низькою самооцінкою більш критичні до себе, ніж до інших. Зробивши цей крок назад, я зрозумів, що часто засуджу себе і врезультаті я став набагато більш терпимим до себе.
