Jak działa stres?
W powszechnej opinii stres uważany jest za zjawisko bardzo szkodliwe. Tak naprawdę tylko bardzo silny lub długotrwały stres, przekraczający możliwości jednostki, przynosi działania niepożądane.
Stres umiarkowany pomaga w radzeniu sobie z wymaganiami adaptacyjnymi, dzięki czemu umożliwia rozwój psychiczny – dla wielu badaczy, jest to podstawowy czynnik rozwoju.
Jednak bardzo szkodliwy jest stres długotrwały, który przyczynia się do rozwoju zaburzeń psychicznych, takich jak: zaburzenia lękowe (nerwicowe) i depresyjne, stres zbyt silny, traumatyczny stwarza ryzyko PTSD (zespołu stresu pourazowego) oraz w szczególnych przypadkach zaburzeń osobowości.
Wybitny badacz „stresu” Hans Selye, który poświęcił 50 lat swojej pracy naukowej temu zjawisku, rozróżnił stres w następujących fazach:
- Faza alarmowa. Początkowa, alarmowa reakcja zaskoczenia i niepokoju z powodu niedoświadczenia i konfrontacji z nową sytuacja. Wyróżniamy w niej dwie fazy: faza szoku i faza przeciwdziałania szokowi. Jednostka podejmuje wysiłki obronne.
- Faza przystosowania (odporności). Organizm uczy się skutecznie i bez nadmiernych zaburzeń radzić sobie ze stresorem. Jeśli organizm poradzi sobie z trudną sytuacją wszystko wraca do normy. W innym wypadku następuje trzecia faza.
- Faza wyczerpania. Stałe pobudzenie całego organizmu (przewlekły stres) prowadzi do wyczerpania zasobów odpornościowych, co może prowadzić do chorób psychosomatycznych.
__________________
Як працює стрес?
Стрес прийнято зазвичай вважати дуже шкідливим явищем.
Насправді, лише дуже сильний або тривалий стрес, який перевищує можливості людини, призводить до негативних наслідків.
Помірний стрес допомагає впоратися з адаптаційними потребами, тим самим сприяючи психологічному розвитку – для багатьох дослідників він є важливим фактором розвитку.
Однак тривалий стрес є дуже шкідливим і сприяє розвитку таких психологічних розладів, як тривожні (невротичні) і депресивні розлади, занадто сильний стрес, травматичний стрес створює ризик ПТСР (посттравматичного стресового розладу), а в особливих випадках – розладів особистості.
Видатний дослідник „стресу” Ганс Сельє, який присвятив цьому явищу 50 років своєї наукової діяльності, розрізняв наступні фази стресу:
- Фаза тривоги. Початкова, тривожна реакція здивування і занепокоєння через недосвідченість і зіткнення з новою ситуацією. У ній виділяють дві фази: фазу шоку і фазу протидії шоку. Людина докладає захисних зусиль.
- Фаза адаптації (стійкості). Організм вчиться справлятися зі стресором ефективно і без надмірних порушень. Якщо організм справляється зі складною ситуацією, все повертається до норми. В іншому випадку настає третя фаза.
- Фаза виснаження. Постійна стимуляція всього організму (хронічний стрес) призводить до виснаження імунних ресурсів, що може призвести до психосоматичних захворювань.
