Czy wiecie czym jest psychoneuroimmunologia?
To nauka badająca zależności między umysłem i ciałem, trwałej jedności emocji i fizjologii człowieka w procesie rozwoju przebiegającym całe życie. To dziedzina, która bada związek między psychiką (umysłem i jego treścią emocjonalną) a układem nerwowym oraz tym, jak działanie ich obu wpływa na nasz układ odpornościowy. Dawno temu lekarze wiedzieli, że emocje mają ogromny wpływ na powstawanie chorób, jak również na proces powrotu do zdrowia. Amerykański psycholog Ross Buck pisał, że przed pojawieniem się nowoczesnej technologii medycznej i farmakologii naukowej lekarze polegali na efekcie placebo. Należało było wzbudzić w pacjencie przekonanie o jego własnej, wewnętrznej zdolności zdrowienia, Skuteczny lekarz musiał wysłuchać pacjenta, nawiązać z nim relację i zaufać intuicji. Dzisiaj zaś lekarze polegają wyłącznie na „obiektywnych” pomiarach, diagnostyce i „naukowej” terapii.
Konstrukcja emocjonalna jednostki oraz reakcja na ciągły stres mogą stanowić przyczynę wielu chorób, które medycyna leczy, nie znając jeszcze ich źródła. Rozszczepienie na dwoje tego co stanowi jedność, czyli umysł i ciało, rzutuje na przekonania dotyczące zdrowia i choroby. Świat medyczny opisuje istoty ludzkie w oderwaniu od środowiska, w którym się rozwijają, żyją, pracują, bawią, kochają i umierają. Medycyna nie przyswoiła ważnej lekcji z teorii względności Einsteina: położenie obserwatora wpływa na obserwowane zjawisko i na wyniki obserwacji.
Lekarz Hans Selye w książce „Stres życia”, wyraził opinię, że badania naukowe i wnioski z nich wysnute zależą od osobistych poglądów badacza.
Im bardziej wyspecjalizowani są lekarze, tym więcej są w stanie powiedzieć o konkretnej części ciała, a jednocześnie mniej rozumieją istotę ludzką, do której należy przedmiot ich diagnozy. Po wielu latach opieki i terapii lekarz może w ogóle nie znać szczegółów życia chorego i jego doświadczeń wykraczających poza wąskie granice leczonej przypadłości….
Iwan Iljicz w książce „Granice medycyny” stwierdza: „Medycyna mówi nam tyle samo o istocie uzdrawiania, cierpienia i umierania, co analiza chemiczna o estetycznej wartości ceramiki”.
Gabor Mate „Kiedy ciało mówi nie. Koszty ukrytego stresu”
_____
Чи знаєте ви, що таке психонейроімунологія?
Це наука, яка вивчає взаємозв’язок між розумом і тілом, нерозривну єдність емоцій і фізіології людини в процесі розвитку, який триває протягом усього життя. Це галузь, яка вивчає взаємозв’язок між психікою (розумом та його емоційним наповненням) і нервовою системою, а також те, як дія обох впливає на нашу імунну систему. Давно лікарі знали, що емоції мають величезний вплив на початок хвороби, а також на процес одужання. Американський психолог Росс Бак писав, що до появи сучасних медичних технологій і наукової фармакології лікарі покладалися на ефект плацебо. Необхідно було вселити в пацієнта віру у власну внутрішню здатність до зцілення, ефективний лікар повинен був вислухати пацієнта, налагодити з ним стосунки і довіряти його інтуїції. Сьогодні, з іншого боку, лікарі покладаються виключно на „об’єктивні” вимірювання, діагностику та „наукову” терапію.
Емоційна конструкція людини та її реакція на постійний стрес можуть бути причиною багатьох хвороб, які медицина лікує, ще не знаючи їхнього джерела. Розділення навпіл того, що становить єдність, тобто розуму і тіла, проектує переконання про здоров’я і хворобу. Медичний світ описує людину у відриві від середовища, в якому вона розвивається, живе, працює, грається, кохає і помирає.
Медицина не винесла важливого уроку з теорії відносності Ейнштейна: позиція спостерігача впливає на спостережуване явище і результати спостереження… Лікар Ганс Сельє у своїй книзі „Стрес життя” висловив думку, що наукові дослідження і висновки, зроблені на їх основі, залежать від особистих поглядів дослідника.
Чим більш спеціалізованими є лікарі, тим більше вони можуть сказати про ту чи іншу частину тіла, і в той же час тим менше вони розуміють людину, якій належить об’єкт їхнього діагнозу. Після багатьох років лікування і терапії лікар може зовсім не знати подробиць життя і переживань пацієнта, що виходять за вузькі рамки недуги, яку він лікує.
Іван Ілліч у своїй книзі „Межі медицини” стверджує: „Медицина розповідає нам про сутність зцілення, страждання і вмирання так само багато, як хімічний аналіз – про естетичну цінність кераміки”.
Ґабор Мате „Коли тіло каже „ні”. Ціна прихованого стресу”
